Євгенія Роменська – магістерка міжнародної економіки та спеціалістка із практичної психології. Понад 10 років працювала у зовнішньоекономічній діяльності, де проводила імпортно-експорті операції з країнами Європи та США, керувала відділом імпорту та логістики мережі салонів італійських меблів та предметів iнтер’єру. Під час декретної відпустки почалася війна. Жінка була змушена вивезти своїх дітей подалі від російських військових до Марселю. Євгенія подає 10 практичних кроків, які їй довелося пройти самій, і які знадобляться жінкам, які збираються вивезти своїх дітей із охопленої війною країни до Марселю:
“Я не обирала вид транспорту: необхідно було їхати на власній автівці. У мене двоє дітей. Тоді старшій дочці було майже 3 роки, а молодшій виповнилося 5 місяців, вона навіть не сиділа.
Було страшно: я ніколи не виїздила за межі України на авто. А мала це зробити без підтримки чоловіка. Без досвіду здається, що це – дуже важко, страшно, небезпечно. Уява моделює різні кризові ситуації, на які шукала відповіді в Інтернеті. Там консультувалася з іншими жінками, які мали подібний досвід. Так познайомилася з Оленою Богдан – керівницею відділу досліджень та розвитку провідної європейської компанії. Вона переконала не залишатися у Польщі, а їхати далі – до Франції.”
Крок 1: замість паніки – планування.
Страх відступає, якщо підготуватися. Отже, замінюємо лячні думки конкретними планами.
Наприклад, замість тривожного “як витримати дорогу в 3000 км з маленькими дітьми?’, переходимо далі:
Крок 2: продумати маршрут.
Відстань розбити на декілька дистанцій. Український шлях планувати із врахуванням коменданських годин. Кожна область має канали у соціальних мережах чи мессенджерах, де подається офіційна інформація. Обов’язково зупинятися на нічний відпочинок у готелях, приймаючих сім’ях, центрах допомоги біженцям від війни. Оптимально проїзджати 600 (максимум 800)км на добу. Робити зупинки для відпочинку кожні 200-300 км (прислухатися до власних і дитячих потреб). Пити рідину: каву, чай. Виїжджати зранку бадьорими і енергійними.
Крок 3: підготувати документи для перетину кордону:
паспорти водійки та дітей, технічний паспорт автівки та поліс міжнародного страхування авто (зелена карта).
Чи діють водійські права у Франції?
Так, діють. Ви можете спокійно користуватися вашими українськими правами у Франції протягом року. Через рік потрібно буде перездати.
Крок 4: що таке зелена карта і як її оформити?
Це поліс страхування вашого авто для пересування країнами ЄС. Оформлюється від 15 діб до року. Я оформляла онлайн на нашому українському сайті: https://hotline.finance/ua/green-card
Крок 5: підрахувати вартість дороги – це сума бензину та платних доріг (крок 6).
Щоб вирахувати витрати на бензин, підрахуйте довжину дороги у кілометрах та витрати палива на кожні 100 км. У середньому 1 літр 95 бензину коштує 2 євро. Найдорожчий цінник бачила у Німеччині, найдешевший – у Польщі (не кажу за Україну). У залежності від об’єму двигуна і конкретної точки маршруту у Франції, вам знадобиться близько 7000-10000 грн на бензин.
Крок 6: як оплачувати і користуватися платними дорогами?
Європейські дороги мають якісне покриття, ними приємно їхати, але за них часто треба платити. У Google Maps є функція вибору маршруту «без платних доріг». Але це того не вартує: довша дорога – більше часу та пального. Аналіз кожного маршруту індивідуальний. Оплачується карткою будь-якого українського банку чи ApplePay. Пліткували, що для українських автівок проїзд безкоштовний. Насправді – скрізь стоять шлагбауми, а не будки із співробітником, з яким можна порозумітися і домовитися. Поговорити можна з диспетчером – кнопка виклику розташована на стійках шлагбаумів. Я намагалася так вияснити щодо безкоштовного проїзду. Але без візуального контакту з диспетчером не порозумілися. Але інші питання чи проблеми диспетчер вирішить і ця кнопка вам знадобиться.
Щодо вартості, мій досвід такий: проїзд Чехією оплатила перед виїздом, придбавши віньєтку онлайн (ще продається на АЗС). Десятиденний срок вартуватиме 12-16 євро і діє відразу на усіх чеських автострадах. Німеччиною їхати безкоштовно. У Франції – оті шлагбауми – і кожного разу потрібно платити. Як я пам’ятаю, найменша сума була у районі Страсбурга (близько 1,30 євро). Найбільша сума, здається, при під’їзді до півдня Франції – близько 27 євро. Всього за проїзд французькими дорогам від Страсбурга до Марселя обійшовся приблизно у 80 євро.
Крок 7: слідкуйте за паливом. Плануйте заправки заздалегідь, щоб не залишитися з пустим баком на автомагістралі.
Крок 8: як доїхати до необхідного пункту перетину кордону?
обрати найближчу та найбезпечнішу за новинами дистанцію на картах. Я використовувала Google Map. Можна вдома завантажити Maps.me і завантажити карти країн і міст, запланованих на маршруті. Цей додаток працює offline.
Крок 9: що робити без онлайн доступу до карти?
В Google Map карти працювали навіть тоді, коли ми перетнули кордон і Інтернет закінчився: попередньо завантажені карти не вимкнулися.
Але! Ви завжди повинні мати план Б: поповнити 300 грн на українську sim-карту для Інтернету у роумінгу чи придбати місцеву Sim-ку. У польському волонтерському центрі біля перетину кордону видають безкоштовні Sim-ки. Такою я користувалася у Франції до отримання місцевої.
Безкоштовний Wi-Fi на заправках, зонах відпочинку вздовж автомагістралей.
Крок 10: уважно проглядайте ваш маршрут.
Робіть це при кожній зручній можливості. Якщо ви проґавите якийсь поворот, це обійдеться в 50-100 додаткових км або коштуватиме в євро як розворот на платній дорозі.
Чи потрібно реєструвати автівку у Франції?
З цим питанням я звернулася до працівника префектури. Фахівець відповів, що така процедура існує, вона дуже непроста і бюрократична. Але це зовсім не обов’язково у нашому випадку.
